Опрацювання тексту на П



Опрацювання тексту на комп’ютері.
Методика вивчення текстового редактора

План

1. Мета вивчення теми. Основні терміни та поняття.

2. Поняття текстового редактора та текстового процесора.

3. Методика навчання учнів процесів редагування та форматування тексту.

4. Типи завдань для роботи з текстом.

Мета вивчення теми. Основні терміни та поняття

Текстовий редактор є однією із програм прикладного програмного забезпечення загального призначення і вивчається останнім з усіх програм-редакторів у початковій школі. Вивчення середовища текстового редактора та навчання учнів основ роботи з ним програмою «Сходинки до інформатики» передбачено в 4 класі (7 год.).

Основна мета вивчення теми: ознайомити учнів з можливостями використання текстових редакторів як програм, призначеними для опрацювання текстових повідомлень за допомогою комп’ютера, та формувати навички роботі в їх середовищі. При цьому не має значення, який текстовий редактор вибрати як базовий для ознайомлення учнів – Блокнот, WordPad чи MS Word (трохи складніший, багатоопераційний програмний продукт).

Основні терміни і поняття теми: текстовий редактор, символ, рядок, позиція, абзацний відступ, фрагмент тексту, текстовий курсор, редагування, форматування тексту.

Основні операції, які засвоюють учні при вивченні текстового редактора: введення кількох абзаців тексту, вирівнювання, редагування і форматування тексту, копіювання і переміщення фрагментів тексту, створення відступу першого рядка, відступи ліворуч та праворуч, вставлення зображень у текстовий документ, збереження текстових документів.

Важливо, щоб учні засвоїли не конкретні вказівки певного редактора, а принципи виконання операцій з текстами за допомогою спеціального середовища, які змінюється і, мабуть, будуть змінюватися і в майбутньому.

Поняття текстового редактора та текстового процесора

Текст – це речення, зв’язані між собою за змістом. Текст може складатися з розділів, абзаців, символів, біля нього можуть розміщені графічні об’єкти. Текст і його складові на комп’ютері можна опрацьовувати за допомогою спеціального програмного засобу – текстового редактора.

Текстові редактори – програми, призначені для створення та опрацювання тексту за допомогою комп’ютера. Вони забезпечують операції введення, редагування та форматування текстів.

Перш, ніж вивчати вказівки конкретного текстового редактора, слід проілюструвати основні можливості текстових редакторів на основі демонстраційного методу – показати учням електронні документи та роздруковані документи (листівки, буклети, бюлетені, оголошення, реферати, документи офіційно-ділового стилю і т. д.).

Підручник «Сходинки до інформатики» для 4 класу рекомендує знайомити учнів з текстовим редактором WordРаd (автор Ломаковська) чи Microsoft Word 2007 (автори Коршунова та Корнієнко). Для запуску програми слід виконати команду Пуск – Усі програми – …, після чого на екрані з’являється вікно редактора.

У верхньому лівому куті аркуша блимає вертикальна лінія. Це – текстовий курсор. При введенні тексту символи з’являються в місці знаходження курсора.

Текстовий редактор вивчається після вивчення редактора комп’ютерних презентацій, тому при достатньому рівні знань учнів його середовища, ознайомлення з середовищем текстового редактора можна проводити як повторення. Всі складові середовища текстового редактора слід показати учням в режимі демонстрації, використовуючи мультимедійний проектор.

При цьому необхідно звернути увагу на відмінності робочої області середовища системи підготовки комп’ютерних презентацій (слайди) і середовища текстового редактора (сторінка), а також, що при роботі з текстовим редактором нові сторінки додаються автоматично при збільшенні обсягу тексту, на відміну від комп’ютерних презентацій, де слайди потрібно створювати.

Ознайомлення із вказівками текстового редактора доцільно починати із вказівок відкриття програми, файлів та їх збереження. Після вказівок роботи з файлами розглядаються правила введення, редагування та форматування тексту, копіювання та переміщення фрагментів тексту, вставлення зображень у тексів документ.

Методика навчання учнів процесів редагування та форматування тексту

При ознайомленні з процесом редагування доцільно підкреслити, що редагування можна виконувати вручну та використовуючи відповідні вбудовані засоби. Слід ще раз звернути увагу на розрізнення понять редагування і форматування, оскільки нерідко учні під редагуванням розуміють будь-які зміни, що відбуваються з документом: як зміни змісту, так і зміни зовнішнього вигляду.

Редагування – виправлення помилок, доповнення та зміна тексту. Слова з помилками підкреслюються червоною хвилястою лінією.

Форматування – зміна зовнішнього вигляду тексту.

При ознайомленні із редагуванням і форматуванням документів доцільно не тільки формувати навички застосування вказівок текстового редактора, але й ознайомлювати учнів із правилами введення тексту (розбиття тексту на рядки, використання пропусків між словами тощо), оформленням типових документів.

На екрані дисплея відображається певна кількість рядків тексту. Максимальна кількість рядків, які видно у вікні, визначається розмірами вікна. Якщо редактор дозволяє виводити на екран декілька вікон, в яких можна спостерігати різні частини тексту, то вікно, в якому редагується текст, називається робочим. Редагувати можна лише текст у робочому вікні.

При вивченні форматування доцільно, продемонструвавши відповідні приклади, навчити за зовнішнім виглядом тексту розрізняти використані параметри форматування. Спочатку учні знайомляться із правилами форматування абзаців, а потім вчаться форматувати текст.

Для зручності читання текст у книжках, журналах, газетах розміщують окремими абзацами. Невеликий відступ на початку першого рядка абзацу називають абзацним відступом.

Розміщення абзацу на сторінці можна змінювати за допомогою бігунків на лінійці.

Правий бігунок визначає праву границю тексту. Лівий нижній бігунок — ліву границю. А лівий верхній — абзацний відступ. Бігунки переміщують по лінійці за допомогою миші.

При ознайомленні учнів з операціями копіювання/переміщення фрагментів текстів, доцільно нагадати, чим ці процеси відрізняються. Дія копіювання фрагмента тексту відрізняється від дії переміщення тим, що при копіюванні сам фрагмент лишається на своєму місці, а його копія з’являється в новому місці. При переміщенні фрагмент вилучається і з’являється в новому місці.

Ці дії можна вчити виконувати учнів через контекстне меню або сполученням клавіш клавіатури: Ctrl+C – копіювати, Ctrl+V – вставити, Ctrl+X – вирізати.

Досить великий інтерес учнів викликає робота із малюнками у середовищі текстового редактора. Необхідно детально зупинитися на алгоритмі додавання зображення до тексту, на зміні розміру вставленого зображення (для збереження пропорцій малюнка маркер потрібно переміщувати при натиснутій клавіші Shift).

При формуванні навичок роботи в текстовому редакторі слід уникати «кнопочного навчання», вивчаючи конкретні вказівки у конкретному текстовому редакторі, пояснювати учням загальні принципи опрацювання тексту.

13.4. Типи завдань для роботи з текстом

Працюючи з текстовим редактором, можна пропонувати учням завдання 2 типів:

1. Ввести деякий текст з клавіатури та подати його у певному вигляді. Недоліком таких завдань є складність самооцінки, втрата часу на набір.

2. Завантажити заздалегідь створений вчителем текстовий документ та подати його в конкретній формі, вимоги до зовнішнього вигляду якого учні одержують у роздрукованому вигляді.

Таким чином, учень вже на початку роботи має перед очима зразок і його завдання полягає в тому, щоб привести вже набраний текст до вказаного виду, використовуючи засоби текстового редактора.

За рахунок завантаження файлу з диску більше часу можна витратити на опрацювання повідомлень, а не введення тексту. При цьому завдання можуть бути подані з різними рівнями підказок щодо їх виконання:

1-ий тип завдань. До тексту, що зберігається на диску, надається очікуваний результат його опрацювання та послідовність дій з переліком вказівок, які необхідно виконати для подання заданого тексту у потрібному вигляді.

2-ий тип завдань. До тексту та надрукованого очікуваного результату пропонується список вказівок, виконуючи які можна досягти мети завдання, але в цьому випадку відсутній алгоритм його виконання.

3-ий тип завдань. Пропонуються лише деякі узагальнені вказівки до виконання завдання.

4-ий тип завдань. Пропонується тільки зразок, будь-які вказівки виконання завдання відсутні. Учень самостійно добирає методи опрацювання заданого тексту.

Практика свідчить, що індуктивний метод (від окремих фактів до висновків) вивчення можливостей використання середовища приводить до більш плідних результатів.

Без рубрики

Оставить ответ

Обязательные поля помечены*

12 − = 3